Коти для одеситів завжди були не просто тваринами, а повноцінними мешканцями міста. Для котів навіть будують будиночки, а Одеська міська рада визнала їх частиною екосистеми. Тут їх справді багато, і всі вони виглядають досить вгодованими. Зараз у місті навіть почали з’являтися пам’ятники котам.
«Без кота — й життя не те», — свідчить одеська народна мудрість. І абсолютно правильно — як би ми вижили в цьому жорстокому світі без котів? Справді, куди не підеш — обов’язково натрапиш на істоту з котячою зовнішністю. Так чи інакше, але одеські коти — це абсолютно особливий вид котів. Річ у тім, що на відміну від своїх ледачих побратимів в інших містах, вони працюють! Котів можна зустріти всюди! Вони прикрашають ювелірні крамниці, де служать чотириногими вітринами та моделями (так-так, ювеліри люблять надягати деякі свої прикраси на пухнастих модниць). Працюють на пошті — допомагають сортувати листи й посилки або просто лежать на кореспонденції, надаючи їй особливого котячого духу. Немало котячих самозайнятих працює в торгівлі — тут вони надали неоціненну допомогу в очищенні території від щурів і мишей, а також трудяться на ниві просування, маркетингу й мерчандайзингу (будь-яка кішка прикрасить вітрину собою і творчо доповнить процес викладки товару на полиці — не знали?).
Часто котики й коти плідно співпрацюють із людьми в громадському харчуванні — допомагають ресторатору в безжальній боротьбі з гризунами, дегустують продукти задля перевірки якості (якщо в кав’ярні є киця — це гарантія, що їжа тут якісна, бо погану вона не їстиме) й тішать відвідувачів.
Одеса — справді місто котів. І одесити ставляться до котів із трепетом і ніжністю, з любов’ю та повагою.
Кіт — шанований член у багатьох одеських родинах… Іноді кількість котів у родині сягає десятка…
