


Автор проекту – архітектор Боффо дуже вдало розробив її пропорції (ширина вгорі 12,5 метра, внизу – 21,6). У розробці технічних і конструктивних проблем, пов’язаних зі спорудженням сходин, брали участь інженери Ю. Морозов, Уоптоном та інші. Сходи налічували 200 ступенів; 10 маршів по 20 ступенів кожен і 10 майданчиків. Довжина її 142 метри, висота – 24. Спускалися вони до самого моря.
Потьомкінські сходи створювалися на місці інших, вирубаних в вапняку. Вони вели до турецької фортеці Єні-Дунья. Потім була дерев’яна драбина – 220 ступенів: вона спускалася до моря до купального берігу.

У цьому укладений був задум її творців. Штучно посилити перспективу, тим самим візуально збільшити довжину сходів, надати ім величний вигляд. Сходинки і площадки покривалися Трієстськім каменем, що доставлявся судами, які приходили в місто за хлібом. Бічні двометрові парапети будувалися з місцевого черепашнику. У 1933 році, при реконструкції, ступені облицювали рожево-сірим гранітом.
Сходи у різний час носили назви: Гігантськи, Бульварні, Міські. Після виходу кінофільму Сергія Ейзенштейна “Броненосець Потьомкін” отримали назву Потьомкінських, так як окремі сцени фільму знімалися на ніх.

Писали про Потьомкінськи сходи й інші літератори: Нечуй-Левицький, Н. Гарін, А. Грін, М. Твен, А. Свірський, О. Островський, Я. Полонський, К. Чуковський. Зараз сходи мають 192 сходинки. Вісім ступенів засипали, коли Приморська вулиця була піднята до теперішнього рівня.
