ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОРТАЛ ТУРИСТИЧНОГО ЦЕНТРУ ОДЕСИ

ДЛЯ ГОСТЕЙ І МЕШКАНЦІВ МІСТА, А ТАКОЖ ДЛЯ СПЕЦІАЛІСТІВ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ, ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ ТА РОЗВАГ

СТАРОБАЗАРНА ПЛОЩА

Старобазарна площа, на якій сотню років тому розташовувався галасливий одеський ринок, склалася ще до заснування всім відомого Привозу, улюбленого одеситами базару, але від її старовинного архітектурного ансамблю збереглося зовсім небагато. Старожили Одеси, перебираючи в пам’яті спогади дитинства, згадують старовинну вежу з годинником, яка немов виростала з старої присадкуватої, вже напівзруйнованої будівлі, в якої колись розташовувався центральний корпус Старого базару.

Старий базар – хоча і загальноприйнята, але не зовсім правильна назва даного ринку, перший базар в історії Одеси розташовувався на сучасній Грецькій площі. Вишукана струнка вежа віддалено нагадувала італійську дзвіницю, так як архітектурний ансамбль одеської Старобазарного площі повністю проектував італійський зодчий Георгій Торрічеллі, що працював в Одесі у 1832 році.
Необхідність у створенні нового архітектурного ансамблю Старобазарної площі склалася в силу торгового навантаження на місто, яке дедалі збільшувалося. З 1820 року Старий базар став свого роду центральною ланкою посеред Олександрівського проспекту, що сполучає ще два одеських ринку – Грецький та Привоз, який у той час розташовувався практично на околиці Південної столиці.

Одеські градоначальники із метою збільшення кількості торгових місць на Старобазарної площі, вирішили створити нові торгові ряди та оголосили конкурс на розробку проекту, переможцем якого став Георгій Торрічеллі. Так на карті Одеси, тоді ще молодого, але вже прекрасного міста, з’явилася велична центральна будівля базару, фасад якого прикрашений красивими доричнимі колонами по периметру. З внутрішніх сторін, до торговельних рядів щільно прилягали двоповерхові будівлі, які були з’єднані з центральним корпусом потужними колонами і ажурними аркадами, об’єднуючи грандіозну будову в єдиний архітектурний ансамбль. Хоча вигляд площі значно змінився, зараз він анітрохи не нагадує Старий базар, фрагменти колон збереглися, даючи сучасним одеситам уявлення про первісний вигляд прекрасної будівлі.

Динамічний розвиток Одеси, її розширення протягом короткого часу після введення порто-франко призвело до збільшення торгового обороту; старий базар через обмеження території вже не міг вмістити всіх торговців, і провідну роль в економіці Південної столиці зайняв ринок Привоз. Він знаходився на околиці, його територія могла розширюватися без всяких обмежень. А за ринком, через пустир, знаходилося одеське передмістя – Молдованка. Але Старобазарна площа не занепала, торгові ряди і ринок тут працювали аж до самої революції 1917 року.
Згубним для старовинної площі з дивовижним архітектурним ансамблем став період військового комунізму, коли всі приватні крамниці й магазини були ліквідовані, а нові не виникли, не в той важкий для Одеси період, ні під час розвиненого соціалізму, ні зараз.

Старобазарна площа не тільки повністю втратила своє функціональне призначення, вона навіть втратила колишню назву після її перейменування в Кировський сквер. Вишукані будівлі з колонами, що стояли по периметру площі, перетворили на житлові приміщення, розділивши їх на одеські комунальні квартири, про які складено чимало фейлетонів. Доричні колони знищувалися, між аркад встановлювали вікна та невеликі двері … Годинникова вежа ще домінувала над архітектурним ансамблем Старобазарної площі, але її годинник давно зупинився, зберігаючись лише як пам’ятник минулого розквіту.
Але шедевр, побудований Торрічеллі, простояв до початку 1950-х років, башта була напівзруйнованою, понівеченою снарядом, який потрапив в неї в роки Другої Світової війни. Радянська влада, яка ніколи не турбувалася про архітектурні пам’ятники прекрасного міста біля моря, вирішила її не реставрувати, а попросту знести. Центральна будівля торгових рядів постаріла і зруйнувалася, архітектурна самобутність площі була стерта. Посеред неї був розбитий сквер, в центрі якого планувалося встановити пам’ятник Кирову, чиє ім’я тепер носила старовинна одеська площа. Але, на превелике щастя старожилів Південної столиці, цього так і не сталося.
Тепер посеред Старобазарного скверу – зараз він називається саме так, встановлено пам’ятник отаману Головатому, який свого часу командував «козацькою флотилією», створеною ще графом Потьомкіним. Велична споруда, настільки улюблена сучасними підлітками, що використовують монумент для катання на роликах та скейтах, з’явилася на карті Одеси 2 вересня 1999 року, коли Південна пальмира святкувала день міста. Фігуру Антона Головатого та інші елементи пам’ятника виконував майстер Олександр Токарєв відразу у натуральну величину, відливаючи деталі монумента з бронзи. Оригінальність композиції, центральною фігурою якої є отаман, що о чомусь замислився та тримає поводи свого коня, надає фігурка ангела, яка немов пурхає над всією важкою монументальною композицією. А під ногами отамана – вписана в коло карта України, на якій особливо чітко промальовано Чорноморське узбережжя і величний Дніпро, що звивається змійкою. Одна зі стел монумента зображує Одесу, а інша – Запоріжжя, немов підкреслюючи історичний зв’язок між містами та безперервність української історії.
Ансамбль Старобазарної площі, тепер уже скверу, продовжує змінюватися й сьогодні, навколо зводяться сучасні новобудови, посеред парку з’явився бювет, дитячі гойдалки та ігрові комплекси, квітковий магазин і ресторан, невелике футбольне поле, яке на щастя не проглядається з середини площі, перетин двох одеських вуличок – Базарній та Олександрівського проспекту.


FreeCurrencyRates.com
© 2015-2021 | HORNET-INFO | ODESA TOURIST INFORMATION CENTER