ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОРТАЛ ТУРИСТИЧНОГО ЦЕНТРУ ОДЕСИ

ДЛЯ ГОСТЕЙ І МЕШКАНЦІВ МІСТА, А ТАКОЖ ДЛЯ СПЕЦІАЛІСТІВ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ, ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ ТА РОЗВАГ

ПРИВОКЗАЛЬНА ПЛОЩА та СТАРОСІННА ПЛОЩА

ПРИВОКЗАЛЬНА ПЛОЩА
У другій половині ХIХ століття величезна площа за межею порто-франко, яка тягнулася в ті далекі часи від Канатній вулиці до Привозу, який був тоді всього лише придатком Старого базару, стала використовуватися як плац військами, що квартирувався поблизу. З часом її стали називати Куликовим полем.
Розвиток цього району тісно пов’язан з появою в Одесі залізничного сполучення. Уже в путівнику – довіднику по Одесі за 1867 рік вказана кінцева залізнична станція “Куликове поле”, від якої потяги в бік Балти і Ольвіополя (Первомайська) рухалися до станції “Одеса” (Великий вокзал, тепер – Одеса-Товарна) 10 хвилин і далі за маршрутом. Будівництво солідної будівлі пасажирського вокзалу значно ушляхетнило та змінило цей район. Потужна споруда, іменована в документах “пасажирська будівля “Куликове поле”, зведена за конкурсним проектом петербурзького зодчого В.А. Шретера під наглядом одеського архітектора А.О. Бернардацці з 1879 по 1883 роки. Вокзал зайняв більшу частину величезного Куликова поля та розсік його на три площі: Куликове поле у теперешніх його розмірах, Сінну площу, яка примикає до Привозу та сформована дещо пізніше Привокзальна (Тюремна) площа. Сеннимі називали ринки, де проходила торгівля фуражем. Так що Сінна площа у нинішніх розмірах служила довгий час продовженням Привозу, де торгівля здійснювалася наприкінці ХIХ століття “з коліс”. Привокзальна площа перетворилася після зведення на ній у 1894-1895 роках архітектором Н.К. Толвінським респектабельної будівлі судових установ (нині – Управління Одеської залізниці), а пізніше, у 1899 році, цим же зодчим – і будівлі земської управи (нині Одеське відділення Одеської залізниці) по іншу сторону вокзалу, на місці старої в’язниці. Центр площі прикрашав мальовничий сквер з фонтаном у центрі. Біля будівлі судових установ була кінцева зупинка спочатку, у 1880 році, конки, а через рік – парового трамваю, який відправлявся від Куликова поля на Великий Фонтан. Посвистуючи і димлячи, паровоз тягнув вагончики, доставляючи одеситів на дачі і до купалень. Згодом, паровоз був замінений електричним трамваєм. Тоді ж побудували, за проектом архітектора А. Мінкуса, павільйон для вузлової трамвайної станції на Куликовому полі поблизу кута Канатній вулиці та Італійського бульвару (в наші дні – будівля перебудована у хімчистку). І кінцева зупинка трамваю на Великий Фонтан влаштувалася з тих пір там. Як пам’ять про паровички, у топоніміці міста залишилися назви зупинок, донині іменовані “станціями” з відповідними номерами, та пісня “Сім сорок”, пов’язана з його розкладом. Паровичок огинав Куликове поле по лінії Італійського бульвару, потім Канатній вулиці і спрямовувався далі відраховувати станції по тому ж маршруту, як і сучасний трамвай No 18


СТАРОСІННА ПЛОЩА з трамвайним кільцем – одна з найстаріших у місті. Колись селяни тут торгували “з коліс” продуктами та худобою. Крім того, на площі знаходиться єдина збережена спадщина неаполітанського скульптора Йосипа Мормоне – композиція з двох левів, що відкриває прохід через сквер. Як свідчить легенда, скульптор розпорядився, щоб під час роботи над кам’яними статуями на площі стояла клітка зі справжнім левом, який і служив зразком при створенні кам’яних копій. А щоб подивитися на роботу італійського зодчого, збиралися цілі натовпи людей.
З 1923 по 1995 роки – сквер 9-го січня.
З 1995 р – Старосінний сквер і Старосінна площа


FreeCurrencyRates.com
© 2015-2021 | HORNET-INFO | ODESA TOURIST INFORMATION CENTER