Історія Грецькій площі почалася ще за Франца Деволана, що складав перший містобудівний план Одеси, що тільки-но народжувалася. За зразком архітекторів Стародавнього Риму, було вирішено створити декілька незалежних центрів міського життя, які групувалися б навколо ринкових площ. Одним з таких центрів була площа Грецька, а крім неї – Старобазарна (так званий Вільний ринок) і Херсонська (Новий ринок). Грецька була також центром головній торговій артерії міста – транспорт, що піднімався з порту по вулиці Гаванній, перетинаючи Дерибасівську, вільно потрапляв на неї, а звідти, через широкий Олександрівський проспект, до Старобазарного. Ідеї Деволана реалізовували вже архітектори-брати Франц і Джованні Фрапполі. Забудова велася з початку XIX століття, а остаточно вид торгових рядів Грецького базару склався до 1830 року.
На площі знаходилися чотири корпуси будов, розбитих на 25 однотипних двоповерхових секцій, торгові ряди були прикрашені портиками, колонадами і кам’яними аркадами. У числі перших забудовників були відомі в Одесі сімейства грецьких купців, таких як Іоаннопуло, Серафіно, Папахаджі, Ралі, а також Григорій Іванович Маразлі-старший.
Будинок по Дерибасівській 27, де розташовувався “Будинок книги”, як і “круглий дім” Маюрова в центрі площі, де зараз ТЦ “Афіна” – з’явилися пізніше. Ще пізніше головним одеським базаром став знаменитий Привоз з “Фруктовим пасажем”, екзотичний, багатоголосий та різномовний, оспіваний Бабелем і Катаєвим – а тоді в цій ролі був базар на Грецькій. Тут можна було знайти все – від хліба, вин і напоїв до картин і скрипок. Атмосферу базару, просочену ароматом солодких фруктів і заморських вин, любив Пушкін, прогулювався тут з обов’язковою важкою тростиною.
На Грецькій площі ринок шумів,
горіли над містом зорі,
Димілісь кав’ярні, і Пушкін дивився
Минали роки, і площа втрачала своє торгове значення, поступаючись його тому самому Привозу, Новому й Старокінному ринкам. Тут з’явилася одна з перших станцій кінно-залізної міської дороги, так званої “конки”, попередника трамвая.
За радянських часів, площа, перейменована в площу Мартиновського, виконувала в основному роль вузлової транспортної розв’язки, де були кінцеві зупинки багатьох тролейбусних та автобусних маршрутів.
У наш час площі повернуто історичну назву, вона реконструйована та стала зоною відпочинку, як би парадним входом на пішохідну Дерибасівську. Тут проводяться концерти та мітинги, іноді з суміщенням.
