Прогулятися по Одеському морському вокзалу


Невід’ємною частиною порту є Воронцовський маяк, що служить морякам вже понад два століття. Перший маяк був закладений в 1815 році на мисі Великого Фонтану. Завершив його побудову генерал-губерноатор Михайло Воронцов. Саме в його честь був названий маяк.
Знайти Будинок з однією стіною

Якщо дивитися на будинок прямо, він здається звичайною старовинною будівлею – з красивими кованими балконами, оригінальними карнизами й ліпним декором стін, яка мало чим відрізняється від інших житлових будинків історичної частини Одеси. Але варто відійти трохи в сторону і поглянути на нього під певним кутом, і будинок постає зовсім в іншому образі – він здається зовсім плоским, ніби складається всього з однієї фасадної стіни.
Такий цікавий візуальний ефект досягається за рахунок незвичайної архітектури будівлі. У неї немає задньої стіни, а бічні примикають до головного фасаду під гострим кутом, завдяки чому споруда має трикутну форму. Через цю особливість будинок і отримав свою назву «Плаский». З цієї ж причини спорудження нерідко наділяють містичними властивостями і називають Ведьминим будинком.
Порахувати сходинки Потьомкінських сходів

Відвідати куточок старої Одеси

Це місце, де зібрані деякі цікаві експонати: оригінальної форми альтанка, горбатий місток з ажурними гратами, скульптурні прикраси, грифон чавунного художнього лиття, колодязь середини XIX століття. Це улюблене місце для фотографування у молодят.
Перевірити, чи дійсно розгойдується Тещин міст

В силу його конструкції він чутливо гойдається на вітрі. Якщо просто зупинитися й прислухатися, то можна відчути, як полотно мосту «гуляє» під ногами. А якщо пострибати синхронно удвох-утрьох, то коливання неможливо не відчути. Кажуть, що така традиція є у студентів-фізиків, розгойдувати міст на день фізфаку. Так ось, міст гойдається, значить – зрадницький, тещин … Або, за іншою версією, тріпається, як тещин язик. Загалом, фантазія та гумор одеситів безмежні!
Побачити пам’ятник фрукту, який врятував Одесу

Покуштувати Одеську кухню

У кожному одеському блюді відчувається натуральний смак продуктів і дотримується баланс, перевірений роками; а найпопулярніші рецепти засновані на тих продуктах, які будь-яка одеська хазяйка може щодня придбати на Привозі. Чорне море дарує одеситам рибу та інших морських мешканців, теплий клімат – безліч соковитих овочів і фруктів, родюча земля дає багаті врожаї зернових. А ще у нас росте чудовий виноград, з якого виходять вишукані вина.
Продегустувати місцеві вина

Вина Одеського регіону знамениті далеко за межами України й виграють нагороди в престижних міжнародних дегустаційних конкурсах.
Спіймати Wi-Fi біля пам’ятника Стіву Джобсу

Поторгуватися на ринку «Привоз»

У 30-ті роки XIX століття в Одесі було три ринки: Грецький, Старий і Новий. Тоді «Привоз» вважався складовою частиною Старого ринку, просто площею, практично позбавленою будівель, де торгівля йшла прямо «з коліс». Його історія починається з 1827 року, коли на привозній площі побудували величезний ринок, який відвоював «пальму першості» у свого прабатька і став «королем» одеських ринків. У 1913 році архітектор Ф. Нештрух побудував ще чотири 2-поверхових будинки («Фруктовий пасаж»), які вдало доповнили архітектурний комплекс «Привозу».
Минуло 175 років. Але цей знаменитий одеський ринок так і залишився найбільшим, гучним, колоритним і велелюдним…
Заглянути в одеські дворики

Серце Одеси живе в старих одеських двориках, оперезаних нескінченними балконами, де ніжаться на сонці всюдисущі коти та полощеться на вітрі свіжовипрана білизна. На жаль, зараз все це поступово зникає. Раніше на невеличкому п’ятачку двору розміщувалися і спортмайданчик, і пральня, і кухня, і їдальня під відкритим небом, і клуб за інтересами. Тут прали і готували, виховували дітей, обговорювали останні новини та влаштовували спільні застілля у свята. Зараз же з дворів зникає зелень, яка витісняється асфальтом, а також столи і лавки. Автомобілі мешканців все більше й більше займають вільний простір, і запах бензину неминуче витісняє запах квітів та фаршированої риби.
Дізнатися, хто винайшов перший в світі кіноапарат
Прийнято вважати, що дата народження кінематографа добре відома – 1895 рік. Саме в тому році відбулися дві головні в історії “десятої музи” події: 13 лютого брати Луї та Огюст Люмьєри вперше офіційно оголосили про винахід кіноапарата і отримали на нього патент, а 28 грудня вони влаштували перший у світі платний публічний кіносеанс у підвалі паризького “Гран кафе”, розташованого на бульварі Капуцинів.
Менш відомо, що український винахідник Йосип Тимченко, механік Одеського університету, створив кіноапарат власної конструкції двома роками раніше – ще в 1893-му. А 9 січня 1894 р. на шостому засіданні секції фізики ІХ з’їзду російських природознавців і лікарів у Москві кіноапарат І. Тимченко був вперше представлений публіці – здивовані глядачі побачили на екрані скачучих кавалеристів і метальників списа. Через два дні, 11 січня 1894 р. був опублікований протокол цього, без перебільшення, історичного засідання, який зафіксував сам факт і дату публічної демонстрації першого в історії кінофільму…
Секрети кіновиробництва: від зародження ідеї фільму до втілення її на екрані, можна відкрити для себе в унікальному і єдиному на території України музеї експозиції кіно Одеської кіностудії. Представлені та добре збережені одеські експонати, в яких знімалися вітчизняні актори, не мають гідних аналогів на пострадянському просторі.
Скуштувати мінеральну воду з цілющого джерела
Мінеральна вода «Одеська №1» не має аналогів у світі за своїм речовинним складом.
Її цілющі властивості до цих пір повністю не вивчені. У результаті останніх досліджень в ній виявлені іони срібла. Це означає, що вона, крім інших, має бактерицидні властивості.
Лікувальна питна вода має унікальні властивості: жовчогонним та сечогонним ефектами, регулює кислотність шлунка та моторику шлунково-кишкового тракту, покращує функцію підшлункової залози.
Спробувати її можна в Клінічному санаторії ім. М. Горького, який володіє трьома власними свердловинами цієї цілющої води.
Добути цілющу грязь з Куяльницького лиману
Дізнатися, хто винайшов перший в світі кіноапарат

Менш відомо, що український винахідник Йосип Тимченко, механік Одеського університету, створив кіноапарат власної конструкції двома роками раніше – ще в 1893-му. А 9 січня 1894 р. на шостому засіданні секції фізики ІХ з’їзду російських природознавців і лікарів у Москві кіноапарат І. Тимченко був вперше представлений публіці – здивовані глядачі побачили на екрані скачучих кавалеристів і метальників списа. Через два дні, 11 січня 1894 р. був опублікований протокол цього, без перебільшення, історичного засідання, який зафіксував сам факт і дату публічної демонстрації першого в історії кінофільму…
Секрети кіновиробництва: від зародження ідеї фільму до втілення її на екрані, можна відкрити для себе в унікальному і єдиному на території України музеї експозиції кіно Одеської кіностудії. Представлені та добре збережені одеські експонати, в яких знімалися вітчизняні актори, не мають гідних аналогів на пострадянському просторі.
Скуштувати мінеральну воду з цілющого джерела

Її цілющі властивості до цих пір повністю не вивчені. У результаті останніх досліджень в ній виявлені іони срібла. Це означає, що вона, крім інших, має бактерицидні властивості.
Лікувальна питна вода має унікальні властивості: жовчогонним та сечогонним ефектами, регулює кислотність шлунка та моторику шлунково-кишкового тракту, покращує функцію підшлункової залози.
Спробувати її можна в Клінічному санаторії ім. М. Горького, який володіє трьома власними свердловинами цієї цілющої води.
Добути цілющу грязь з Куяльницького лиману

Дізнатися легенди одеських катакомб

Одеські катакомби – феномен овіяний безліччю загадок та легенд. Це підземні ходи різного походження і призначення. Більшу частину Одеських катакомб складають старовинні шахти-каменоломні (~ 95%) з яких добували камінь для будівництва міста. Також до Одеських катакомб відносять дренажні тунелі, «міни» – старовинні погреби різного призначення, військові бункери, всілякі таємничі підземні ходи і справжні природні печери. Розібратися в переплетенні підземних порожнин різного походження, складно часом навіть самим одеситам. Підземелля зберігають в собі цікаві сліди минулих епох життя міста. Та й саме перебування в катакомбах несе не забутні враження.
Послухати духовий оркестр у Міському саду

З боку Дерибасівській вхід в сад охороняє бронзова левова сім’я, яка привезена в Одесу з Франції в XIX столітті. В саду можна присісти на лавочку з самим Леонідом Утьосовим, побачити один з “дванадцяти” стільців. У центрі саду знаходиться музичний фонтан, струмені якого змінюють висоту в залежності від ритмів і все це в мінливому світі рамп. В основному звучать класичні мелодії на сучасний лад.
Посидіти на Дванадцятому стільці
Де ж ще ви зможете посидіти на 12-му стільці з гарнітура мадам Пєтухової?
Посидіти на Дванадцятому стільці

Прямо на вулиці Дерибасівській стоїть пам’ятник останньому, 12-му, стільцю з однойменного роману Ільфа і Петрова.Роман одеситів Ільфа і Петрова “12 стільців” був екранізований понад 18-ти раз, в тому числі на Кубі, в Ірані, Швеції, Бразилії і навіть Третьому Рейху. Сам роман був написаний в 1928 році, а першу екранізацію отримав вже в 1933 році, коли випустили фільм виробництва Польща / Чехословаччина.
Майже всі екранізації були адаптовані під місцеві реалії: бразильці зробили Остапа Бендера дівчиною-танцівницею вар’єте, американці – тренером по блошиних бегах, десь усе зовсім закінчилося хепі-ендом, а стільців було 5 або навіть 13.
Порахувати, скільки імен на Алеї зірок
Одеса багата своїм культурною та історичною спадщиною, унікальними пам’ятками, прекрасним гумором, і, звичайно ж подарувала світові велику кількість видатних особистостей. Тут жили і творили видатні діячі культури, мистецтва, літератури, музики, завдяки яким Одеса стала відома в усьому світі.
Порахувати, скільки імен на Алеї зірок

Відкриття Алеї Зірок приурочили до 220-річчя від дня заснування Одеси.
Це – традиція увічнення імен видатних одеситів, які зробили неоціненний внесок у розвиток культури нашого міста. Перша іменна плита присвячена безпосередньо самому місту – зірка «Одеса». Інші – відомим одеситам: Анні Ахматовій, Юрію Олеші, Ісааку Бабелю, Михайлу Жванецькому і Кірі Муратовій, Леоніду Утьосову, Саші Чорному, Святославу Ріхтерові та інним.
Відвідати Одеський театр опери та балету
Відвідати Одеський театр опери та балету

Пишнотою і розкішшю вражає інтер’єр театру. Деталі в стилі бароко переносять нас у чудовий світ, «спрямованний на створення духовного екстазу», як вірно помічено в одній зі статей про театр. Щедро позолочена ліпнина, чудова скульптура, безліч дзеркал – все прагне вирвати людину з буденності та занурити у чарівний світ музики й театру. Плафони глядацького залу прикрашені чотирма панно віденського живописця Н. Лефлера на теми з творів В. Шекспіра «Гамлет», «Сон в літню ніч», «Зимова казка», «Дванадцята ніч». Прекрасна величезна святкова люстра, яка здається невагомою, хоча вага її близько двох тонн.
Зайти в Сад скульптур

Проїхатися на одному з найвідоміших коліс огляду Європи

Зустріти світанок на березі моря

Загальна протяжність пляжної зони міста становить 30 кілометрів. Усі пляжі Одеси різні (крім упорядкованих пляжів в Одесі чимало «диких» пляжів) і кожен знайде тут свої улюблені місця. Серед приморських пляжів Одеси можна виділити наступні упорядковані пляжі: «Аркадія», «Ланжерон», «Отрада», «Золотий Берег», «13-а станція Великого Фонтану», «Лузанівка», «Дельфін», «Чайка», «Чорноморка »,« Продмаш »та ін.
Аркадія – Мекка нічного та клубного життя України. Клубне життя Одеси дасть фору більшості великих міст України, а влітку Одеса поступається хіба що іспанської Ібіці. Численні великі та відомі нічні клуби, популярні не тільки у одеситів і гостей міста, а й в усьому світі, притягують сюди тисячі відпочиваючих протягом усього літа. Аркадія та навколишні її вулиці рясніють численними розважальними атракціонами. Весь район наповнений зеленню і сповнений яскравих кольорів і вражень.
Пройтися по набережній “Ланжерон”

Раніше тут знаходилася дача новоросійського губернатора Олександра Ланжерона, що дала в наслідок назва місцевості. Сьогодні від колишніх будівель залишилася лише арка (датується 1830 роком і виконана архітектором Францом Боффо).
В цьому місці знаходиться дельфінарій “Немо”, де можна не тільки поспостерігати за дельфінами під час виступу, але й поплавати з цими кумедними морськими мешканцями під відкритим небом.
Познайомитися з найзнаменитішим в Одесі французом

Оригінальні напівциркульні будівлі були зведені за задумом відомого петербурзького архітектора Авраама Мельникова в 30-х роках XIX століття як данина модному в той час стилю класицизму. В одній споруді (по Приморському бульвару, 7) в різний час розташовувалися так звані «присутні місця» – Одеська міська дума, наказ громадського піклування, будівельний комітет, комерційний суд та інші адміністративні установи. Друга будівля (по Приморському бульвару, 8) спочатку належало приватній особі, а з 1840 року було перетворено у фешенебельний Петербурзьку готель, де любили зупинятися знамениті гості міста.
Пам’ятник Дюку де Рішельє на тлі жовтих напівциркульних будівель і Потьомкінських сходів є найбільш впізнаваним архітектурним ансамблем Одеси.
Відвідати Воронцовський палац

Тут завжди вирувало життя: влаштовувалися бали та прийоми, широко були розкриті парадні двері, горіло світло в великих палацових вікнах, звучала мова на всіх європейських мовах і чулися розмови про політику, торгівлю і, звичайно, про кохання.
Відчути морський бриз у Воронцовської колонади

Освічена десятьма парами колон доричного ордена, вигнута білосніжна колонада помітна з моря при наближенні до міста.
Послухати мелодію годинника на будівлі одеської міської ради

Над входом встановлено масивний годинник, виготовлений англійською фірмою «Сміт та сини» в 1868 р., зверху них розташовані дві жіночі фігури – День та Ніч, що символізують вічність часу. Кожні півгодини годинник грає мелодію «Одеса, моє місто рідне» з оперети І. Дунаєвського «Біла акація», яка є гімном Одеси.
Проїхатися в найбільшому в Україні скейт-парку

Доторкнутися до багатовікової фортеці

Пробігтися трасою Здоров’я

Знайти скарби в Домі Блещунова

Тут можна з головою зануритися у багатство та різноманітність культурних традицій всіх часів і народів, відчути їх спільність і відмінності, залишившись наодинці з історією та красою антикварних предметів. Це також захоплююче місце для дітей та дорослих, де пропонується спробувати сплести гобелен, намалювати автопортрет і пройти справжнісінький квест – «в пошуках скарбів» Дому Блещунова.
Прогулятися по Туреччині та Греції у центрі Одеси
У підніжжя Приморського бульвару, улюбленої пішохідної артерії Одеси, розташувалися незвичайні зелені куточки – Стамбульський та Грецький парки, об’єднані тунелем під знаменитими Потьомкінськими сходами. Це частинка Туреччини та Греції, історії та культури цих країн в центрі Одеси.


Запросити на побачення в парк імені Т.Г. Шевченка

Тут на близько 45 гектарах зеленої зони розташувалися Алея Слави – меморіальний комплекс в пам’ять про полеглих у роки Великої Вітчизняної війни, Зелений театр – амфітеатр, де проводяться літературні зустрічі, концерти, ярмарки та гастрономічні фестивалі, а біля пологих схилів парку височить найбільший на Півдні України стадіон «Чорноморець» – домашня арена однойменної футбольної команди.
Відкрити двері в будинок Сонця

Зробити селфі з міськими скульптурами

Сфотографуватися з тінню Пушкіна

Місцем установки пам’ятного знака було вибрано перетин вулиць Дерибасівської та Рішельєвської. Тут на початку XIX століття перебував «Будинок Рено» – готель, в якій якийсь час проживав Олександр Пушкін у період перебування на засланні в 1823-1824 роках, так що саме це перехрестя неодноразово «несло на собі» тінь справжнього поета.
Надихнутися муралами одеських будинків

Мурали розташувалися у різноманітних куточках нашого міста. Вогненно-водяного коня можна відшукати на Французькому бульварі, поспостерігати за закоханою парою у Пироговському провулку, а також зауважити знаменитого мультяшку на вулиці Сегедській.
Відшукати одеських котів
